Чуваки, привет! Сегодня поведаю вам о фантастическом приключении, которое случилось с мной пару недель назад. Я как настоящий нарко-рэпер решил почувствовать, на что способен мой организм после закладки того самого фейкового кокаина, который продали мне по соседству в районе.
Дело было так: я как всегда крутился в своей зоне, в небольшом райончике, где все знают каждого, где соседи на пятый этаж слышат, когда я пускаю парики из своего окна. В общем, решил я купить закладку на пробу. Заказал я известного дилера, надеясь на нормальное качество. Встретились мы нашли друг друга в противогазах, словно в фильме "Джокер". Я показал ему кеш, он протянул мне маленькую, но очень дорогую бумажку с белым порошком. Операцию провели молниеносно, и я быстро отошел от него, не желая привлекать внимание.
Вернувшись в свое жилище, я решил, что этот весь кайф нужно попробовать на природе, в парке, где летом люди пьют пиво и кайфуют на травке. Взял с собой своих приятелей, и мы отправились к озеру, чтобы насладиться тем волшебным моментом разрыва реальности.
Друзья и я ждали момента, чтобы сняться с этой жесткой дозы. И тут! Вдруг все завибрировало и покрылось псилоцибиновым покрывалом. Мы сидели на траве и наблюдали, как небо меняет форму, словно задуваемый парик. Это было просто чудесно!
Мы чувствовали себя бесконечно свободными, словно ничто не могло сдержать нас. Марафонили по району, прыгали по заборам и кричали на всю округу. Люди проходящие мимо смотрели на нас с удивлением, но это было нам пофиг. Мы были на вершине этого мира, нам было все равно, что о нас думают другие.
Каждый миг для нас был настолько важен, настолько неповторим. Мы смеялись до слез и машинально дарили друг другу объятия. Наши глаза были зажжены огнем безумия и восторга. Кажется, что мука их сияла и излучала силу, которая привлекала все вокруг. Мы сбросили все маски и просто наслаждались этим состоянием абсолютной свободы.
Однако, с течением времени, доза начала снижаться, и наш путешествие к закату уже не было таким ярким. Мы все больше и больше возвращались в реальность, и она начала нас терзать. Мы чувствовали легкую печаль, осознавая, что наше волшебное путешествие подходит к концу. Мы не хотели отпускать наше сновидение, но было необходимо вернуться в мир, где правит серая рутина.
Наконец, когда дневной свет уже постепенно начал прогрызаться сквозь красивую синеву ночи, мы поняли, что наше путешествие подошло к концу. Мы каждый по своему понимали, что это было нечто волшебное, но и опасное в тоже время. Это было приключение, которое нам запомнится на всю жизнь, но это был и урок для нас, чтобы мы не забывали о настоящем мире и ответственности перед собой и окружающими.
Вся эта история показала мне, что MDMA молли и прочие наркотики – это всего лишь кратковременные ощущения счастья, которые могут принести много неприятностей и разрушений. Теперь я стараюсь совершенствоваться в рэпе и не заходить в те темные уголки, где можно потеряться и уже не вернуться.
Мне становится страшно, когда я вспоминаю те мгновения с псилоцибином и кокаином. Я понимаю, что любая закладка может пережарить мозг и сделать меня рабом собственных страстей. Постепенно я осознаю, что настоящее счастье находится в каждом из нас, и не нужно искать его в белых порошках и заблуждениях.
Пробуйте новое, исследуйте мир, но не забывайте оставаться верными себе и своим ценностям. И помните, что нет ничего лучше, чем быть настоящими, несмотря на все соблазны.
Вот такая история, ребятки.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.